Економічний інтерес та формування мотиваційного процесу
sUFE1S <a href="http://foaqwikhgime.com/">foaqwikhgime</a>, [url=http://brrkbenuiqln.com/]brrkbenuiqln[/url], [link=http://qcwjryeajphn.com/]qcwjryeajphn[/link], http://uoriclunqudz.com/
http://buyventolinonlineorg.com/#75518 buy ventolin online paypal - buy ventolin over counter
http://www.bestbuylamisil.com/#61507 buy lamisil no prescription - lamisil buy
Державна полiтика в сфері економiчних iнтересiв
Державна полiтика в сфері економiчних iнтересiв виходить з того, що, по-перше, за рiзних умов суспiльного розвитку на перший план можуть виходити тi чи iнші iнтереси. Якщо вчасно не зробити в економiчнiй полiтицi акцент на певну групу iнтересів, то результатом буде вiдсутнiсть узгодженостi iнтересів, що гальмує соціально-економiчний розвиток. При цьому важливо досягти якомога повнішої внутрiшньої узгодженостi iнтересiв. По-друге, державна полiтика також може мати рiзні засоби впливу на iнтереси людей:
а) неекономiчний примус;
б) економiчний примус;
в) моральний і соцiальний мотиви трудової активності. В останньому випадку має мiсце пiдмiна впливу на iнтереси спонукальними мотивами, до працi.
Реалiзацiя економiчних інтересів здійснюється через досягнення їхніми суб’єктами конкретних економiчних цілей. Так, реалiзацiя ідивiдуальних iнтересiв забезпечується через зростання індивiдуальних доходiв. Засобом реалiзацiї колективних інтересів є максимiзація прибутку та фонду заробітної плати (наприклад, для пiдприємств державного сектора, що знаходяться на комерцiйних засадах господарювання). Нарештi, засіб реалiзацiї суспільного iнтересу максимізація національного доходу та мiнiмiзацiя фонду вiдшкодування створюваного суспільного продукту. Отже, проблема поєднання iнтересiв знаходить своє вираження у формуванні певних пропорцiй у розподілі доходів. Механізм реалізації корпоративних інтересiв полягає у взаємодiї з полiтичними інститутами. Iнструментом реалізації цього інтересу є вiдомчо-номенклатурний симбіоз за участю законодавчої влади.
Одним з аспектiв класифiкацiї економiчних iнтересiв є видiлення iнтересiв власника, пiдприємця та робiтника. Iнтерес власника полягає в зростаннi власностi та в одержаннi вiд неї гарантованого доходу. Реалiзацiя цього iнтересу передбачає вибiр правильної ринкової стратегiї, забезпечення конкуренто-здатностi, а при необхiдностi перемiщення капiталу в iншi об’єкти власностi, де вiн може принести бiльший дохід. Iнтерес власника передбачає також ефективне поточне використання капiталу з метою отримання задовiльної норми прибутку в кожен певний момент. Головне, що характеризує власника, його турбота про перспективу, адже саме цього вимагає зростання власностi. Вiн може погодитися навiть на скорочення поточних доходiв, наприклад пiд час реконструкцiї, якщо це необхiдно для зростання доходiв у майбутньому. Iнтереси менеджера полягають насамперед у забезпеченнi поточної ефективностi використання капiталу, максимiзацiї доходу в кожний певний момент. У той самий час менеджери високого класу здатнi забезпечити високу ефективнiсть i на перспективу. В цьому вiдношенні iнтереси менеджера збiгаються з iнтересами власника. Однак професiйна дiяльнiсть менеджера пов’язана з конкретним об’єктом власностi, тому вiн заiнтересований у стабiлiзацiї свого становища i орiєнтується на змiцнення конкретного пiдприємства. Внаслiдок цього його iнтерес потенцiйно може суперечити iнтересу власника, який заiнтересований у своєчасному переливi капiталу в ефективнiшi сфери.
Ще бiльш незацiкавленими в переливi капiталу виявляються найманi робiтники, iнтереси яких пов’язанi з конкретним пiдприємством як джерелом доходу мiсцем роботи. Iнтереси найманих робiтникiв спрямованi на максимiзацiю поточних доходiв, тому на пiдприємствах, де найманi робiтники є власниками, а також залучаються до прийняття стратегiчних рiшень, спостерiгєсться «проїдання» прибуткiв замiсть їх спрямування на розвиток виробництва. У США на пiдприємствах з власнiстю робiтникiв передбаченi механiзми, що стимулюють трудову професiйну активнiсть, проте обмежують повноту i свободу в реалiзацiї функцiй власникiв. Самоуправлiння здiйснюється в таких формах, коли стратегiчнi рiшення приймаються професiйними менеджерами, а не робiтниками.
У системi економiчних iнтересiв можна видiлити основний iнтерес суспiльства, який повинен вiдповдати таким критерiям:
а) вiддзеркалювати сутнiсть економiчної системи, найхарактернiшi риси її;
б)бути рушiйною силою економiчного розвитку певної системи.
Вiдповiдно до цих критерiїв основним iнтересом сучасної ринкової економiки є особистий iнтерес, а саме особистий інтерес споживача. Вiн характеризує найважливiшу особливiсть сучасної ринкової економiки й спрямованiсть на задоволення споживчих потреб вiдповiдно до платоспроможного попиту, яке вiдбувається на основi не масового, а все бiльш iндивiдуалiзованого виробництва, що дає змогу задовольнити саме iндивiдуальнi потреби; особливе становище споживача, який визначає, що виробляти, i тим самим обмежує свободу вибору виробника. Iнтерес споживача спонукає виробника до певних дiй до виробництва необхiдної продукцiї належної якостi i з прийнятною цiною. Щоб задовольнити цей iнтерес, виробник змушений впроваджувати новi технології, засоби виробнцтва, наймати квалiфiковану робочу силу, шукати шляхи скорочення витрат тощо. Це забезпечує релiзацiю не лише особистого iнтересу споживача, а й особистого iнтересу виробника (максимiзацiя прибуткiв) i суспiльного iнтересу в цiлому (розвиток продуктивних сил суспільства). Отже, iнтерес споживача є рушiйною силою економiчного розвитку в сучаснiй ринковiй економiцi.
Основним iнтересом планової форми економiки є суспiльний iнтерес, або iнтерес суспiльства як асоцiацiї власникiв засобiв виробництва i асоцiацiї робiтникiв. Цей iнтерес вiдбиває такi iстотнi риси соцiалiзованої економiчної системи, як суспiльна власнiсть на засоби виробництва I спiвробiтництво. Трансформацiя суспiльної власностi в державну в умовах адмiнiстративно-командної системи обумовлює перетворення державного iнтересу на основний iнтерес. Саме реалізацiя державного iнтересу як основного забезпечує вiдтворення цiєї системи. В адмiнiстративно-команднiй економiцi iснує жорстка iєрархiя iнтересiв: інтереси держави мають прiоритет перед регiональними, регiональнi перед колективними, колективнi перед особистими. Засобом забезпечення субординацiї iнтересiв було централiзоване директивне планування економiки. Пiдпорядкування особистих iнтересiв колективним та державним запроваджувалось у масовiй свiдомостi пропагандою, яка проголошувала, що людина має передусiм дбати про суспiльство та своїх товаришiв, тобто колектив, у якому працює. Чим краще всi будуть працювати один на одного i на суспiльство в цiлому, тим бiльшим буде суспiльний продукт, а отже, i частка кожного в ньому, тим повнiше можна буде реалiзувати особистий iнтерес. Проте в реальнiй дiйсностi абсолютизація суспiльного iнтересу призвела до абсолютизацiї державного iнтересу. Звiдси, по-перше, пiдпорядковане, другорядне значення особистого интересу в адмiнiстративнокоманднiй економіці призвело до серйозних збоїв в економіці i утворило гальма розвитку:
1) позбавило людину економiчних стимулів до працi;
2) породило психологiю утриманства;
З)обумовило iгнорування особистих iнтересiв працюючих, економiчну залежнiсть їх вiд держави;
4) призвело до деформацii уявлень про шляхи реалiзацiї особистого iнтересу значна частина членiв суспiльства вбачала їх не в особистiй ефективнiй працi, а в перерозподiлi суспiльного продукту. По-друге, процес ототожнення суспiльного iнтересу з державним, а останнього з груповим інтересом правлячої еліти партiйно-державної бюрократiї створив умови для першочергового задоволення саме останнього iнтересу. Фактичне ж пiдпорядкування особистих iнтересiв працюючих iнтересам партійно -державної бюрократiї обумовило специфiчну експлуатацiю останьої бiльшостi членів суспiльства. Примат iнтересiв партiйно-державної бюрократiї виявився i пiд час перебудовчих процесiв в Українi. Саме колишня номенклатура, намагаючись розв’язати суперечнiсть мiж фактичним привласненням нею суспiльних засобів виробництва і формально (юридичне) державною власністю на них, першою включилася в процеси роздержавлення та приватизацiї, найбільше вигравши від них. На плечі бiльшостi членiв суспiльства вона переклала тягар iнфляцiї, безробiття i зубожiння. З одного боку, становлення ринкової економіки в Українi створює певнi умови для активiзацiї економiчних iнтересів особистостi. Проте такi iнтереси далеко не завжди спiвпадають з iнтересами розвитку суспiльства. Економiчний монополiзм, недосконалість законодавства, iгнорування вже дiючих законiв створюють умови для задоволення особистих iнтересiв незначної частини суспiльства методами, що суперечать iнтересам бiльшостi, насамперед це розкрадання державного майна, залучення до незаконних видiв бiзнесу (рекету, торгiвлi наркотиками), монопольне пiдвищення цiн у поєднаннi з скороченням обсягiв виробництва. З другого боку, держава (передусiм завдяки надмiрному оподаткуванню) стримує розвиток особистого інтересу, перетворення його на головний стимул економічної дiяльностi. Внаслiдок цього, а також гонитви торговофiнансового компрадорського капiталу, що народжується, за надприбутками особистi iнтереси часто реалiзуються в сферi «тiньової економiки». У системi економiчних iнтересiв на кожному конкретному історичному етапi економiчного розвитку, крiм основного, можна видiлити головний iнтерес, який має такi особливостi:
а) вiдбиває специфiку та економiчнi проблеми певного етапу;
б) є квiнтесенцією реальних особистих iнтересiв i суспiльного iнтересу в цiлому;
в) трансформується в певну економiчну полiтику, спонукаючи до дiяльностi, спрямованої на вирiшення проблем, властивих певному етапу економiчного розвитку.
Наприклад, в Українi головний iнтерес суспiльства полягає в здiйсненнi ринкових реформ, що є передумовою подальшого економiчного i соцiального прогресу суспiльства. В умовах вiдновлення укранської державностi головним стає також нацiональний iнтерес. Проведення ринкових реформ i трансформацiя суспiльства як головний iнтерес властив в цiлому всiм країнам колишньої командно-адмiнiстративної системи. Так, для США, Великобританiї у 80-i роки головний iнтерес полягав у трансформацiї економiки вiдповiдно до сучасного етапу технологiчної революцiї, що знайшло свiй прояв в політицi «рейганомiки» та «тетчеризму». Такi загальнi теоретичнi основи розгляду економiчних потреб та iнтересiв як головної рушійної сили соцiально-економiчного прогресу. [2.89-101]
Потреби у свiдомостi людини перетворюються на iнтерес або мотив спонукальної цiльової дiї. Мотив вiд латинського тоverе означає «проводити в рух», і «штовхати». Мотив у лiтературi використовусться у значеннi усвiдомленого спонукання.
Спонукання економiчних суб’єктiв до певних дій породжує конкретний результат у виглядi задоволення, часткового задоволення або незадоволення потреби, утворюючи, таким чином, логiчний ланцюжок активної дiяльностi.
Отже, суперечлива взаємодія виробництва та споживання, інтересів і потреб є рушійною силою соціально-економічного розвитку.[1.58-59]
Висновок
Варто усвідомлювати, що існують різні способи впливу на інтереси людей, за допомогою яких забезпечується їх участь у виробництві. Ці способи - різноманітні. Проте головними з них є такі:
1) позаекономічний примус;
2) економічний вплив на інтереси людини;
3) моральне і матеріальне заохочення трудової активності.
В останньому разі велике значення мають особиста свідомість, трудова активність і бажання будь-що піднести свій престиж на підприємстві і в суспільстві. На практиці всі ці способи впливу на інтереси людей співіснують і так чи інакше поєднуються. I проте найбільш активно використовується система економічного примусу на інтереси людей: продаж робочої сили робітниками під загрозою голоду, інтенсивна праця завдяки наявності безробіття, збиткова робота підприємства, щоб уникнути банкрутства і розорення тощо. Перехід України до ринкових відносин посилює вплив на інтереси людей важелів саме економічного примусу.
Список використаноi лiтератури:
1. Економічна теорія: Політекономія:Підручник/ За ред. В.Д. Базилевича.-5-те вид,. стер. - К.: Знання-Прес, 2006 р. – 615с
2. Макконелл Р.К., Брю Л.С. Экономикс: принципы, проблемы, политика., “Республика”, 1995.
3. Ковальчук В. “Основи економічної теорії” короткий курс, - Тернопіль, 1999р.
